Translation into Ukrainian: “Touches Souls, I Suppose”

Ukrainian poet and publisher Sergiy Kuzin has translated my poem “Kind of Intimate” from POEMS IN RESPONSE TO PERIL into Ukrainian! Its title in Ukrainian is the beautiful “Touches Souls, I Suppose”.
He uses the notions of “untouchable (nedoTORkany) path” vs “untrodden (neTORovany) path” to render word-play in the final stanza. A version of my poem is up on https://poets.ca/npm22-blog-penn-kemp/.

About the anthology, Kuzin writes, “Poems in Response to Peril is a joy to read and a reminder to all of us that a shared grief is easier to endure.”

Sergiy Kuzin is the founder and publisher of Zaza, an independent magazine of Ukrainian poetry and fiction. He has also translated the poetry of Brandon Melendez and Ian Burnette. He lives in the Kyiv region, in the village of Blystavytsia near Bucha.

Торкає душі, напевно

Що може торкати більше, ніж 
постійний потік інформації з наших екранів,
образи, що залягли на потиличній частці головного мозку,

закарбувалися там назавжди?
Що може торкати більше, ніж глибока любов,
яка прив’язує родину, друзів та іноземні обличчя,

які ми бачимо в мережі, до відомої нам орбіти? 
Знаючи, що всі ми – єдиний, з багатьма кінцівками, звір,
що називається людством.

З ним ви чи проти нього, але він стоятиме цілий і сам.
Що може торкати більше, ніж весілля у 
фронтових умовах, коли наречена тримає 

букет між собою і нареченим –
обидва в камуфляжі, обидва готові захищатися?
Коли гострий метал пронизує плоть,
сталь угризається в кості.

Кровотік наповнений звуками, 
що засіли у коридорах
розбомбленого пологового будинку,

дітьми, що залишаються під його уламками,
не кажучи вже про немовлят і породіль.
Що може торкати більше, ніж мить,

коли думка набирає форми
завдяки ручці й паперу, пальцям 
і клавіатурі? Перед тим як слова постануть

і стануть на місця – священний зв’язок літер,
узгоджений рух уперед,
що не існував раніше, до того, як зродився 

вірш? Наслідок – яскраво-червона плацента 
полегшення, спосіб удячності, 
відкритий стражданням, – за те, що залишається 

щось, поки гинуть цивілізації, 
і цей занепад порожньо дзвенить у наших вухах.
У наш час і поза ним, коли 

ламаються перепони історії,
те, що торкає нас сьогодні, не є недоторканим шляхом.
Воно є шляхом неторованим.

Sergiy Kuzin

Kind of Intimate

What could be more intimate than
constant streaming on our screens,
images plastered on the occipital
nerve, imprinted, planted, permanent?

What more intimate than a deep love
roping in family, friends, and foreign
faces on the Web to our known orbit?

In the knowledge that we are all one
multi-armed huge beast we call humanity.
backed for or against, wholly, alone.

What could be more intimate than
a marriage under siege, the bride’s
bouquet between her and him in
 camouflage, weapons at the ready?

A sharp pang of metal piercing flesh,
the rude intrusion of steel into bone.
Sounds haunting the bloodstream
linger along what once were halls

of the bombed maternity hospital,
children still under the walls, not to
speak of infants, mothers in labour.

What more intimate than the time
when thought coalesces into form
between pen and paper, text onto key
board? Before words arise and fall

in place, the sacred alphabet arranged
just so in orderly progression that never
before has taken shape, as the poem is
birthed? Its aftermath, crimson placenta

of relief, grief given way to gratitude
that something remains while entire
civilizations collapse and fall. The fall
resounding rings hollow down our ears.

In our time and beyond, throughout
the barriers of history being broken,
the current kind of intimate intimidates
us not into submission—but to action.

See Penn Kemp’s video reading, see https://www.youtube.com/watch?v=VhDPMd4iqlI&t=4s.
This poem was commissioned by the League of Canadian Poets for National Poetry Month 2022
on the theme of Poetry and Intimacy.

The anthology is available for $30 plus post from Richard-Yves Sitoski, r_sitoski@yahoo.ca